"Факти не мають заважати Істині"

ось-ось-ОСЬ ВОНО!

З.І. До речі, ніколи не довіряла ніяким детекторам.

А в моєму житті недавно була реальна спокуса. Пропонували роботу в штабі Януковича (коректором-перекладачем) - 1000 доларів за місяць. Відмовилась, звісно, але не дуже почуваю себе героєм - оскільки борги за квартиру і роботи нормальної нема ні в мене, ні в Женьки... Та й сума для мене - ОГО-ГО!
Ну нічо: зате тепер можу реально хвастатись, яка я принципова:)

Я так люблю полювати на мелодії. Коли почуєш якийсь уривочок десь по радіо або в супермаркеті і не знаєш ні назви, ні хто це співає, і байдуже, хіт якого це сезону, старий чи новий. Потім ходиш кілька днів, а то й тижнів, намагаєшся згадати мелодію - а вона вислизає із мозку, мов хитра примхлива риба...

І ось, сьогодні (I DID IT! I DID IT!), умиваючись зранку, я раптом згадала цей приспів - почула його в магазині дешевого турецького одягу - що мені так сподобалось одразу? - не знаю... може, голос, може, все разом, але пам’ятаю, що захотілося негайно побігти в клуб і танцювати-танцювати-танцювати!!!




З.І. А колись я взагалі не переварювала клубну музику. От що значить життя з ді-джеєм:) Хай навіть колишнім.

Недавно подивилась найстрашніший фільм у своєму житті. Причому я знала, про що він буде, але не знала - як.
Це єдиний випадок, коли я розумію самогубство. З цим неможливо жити далі, дійсно... То чи не краще було не вибирати, а піти на смерть разом зі своїми дітьми?

Почитала рецензії: усі пишуть про неї, співчувають їй - Софі - і я теж їй співчуваю. Навіть захоплююся (найкраща роль Меріл Стріп, як на мене!) Але хтось уявив собі, що відчувала та дівчинка, її дочка, перед смертю у газовій камері? Її зрадила МАМА, та ще й у хвилину такого страху...

Так, поруч із нею вбивали тисячі дітей, але хто з них перед смертю пережив таке?!

Боже, де я була раніше?! Чому я тільки зараз почала читати Юнга? Це ж так усе пояснює і так перегукується з моїми думками!

"Запад не видит, что его собственные пороки, которые он укрывает безупречным этикетом и протоколом в международных отношениях, методично и без зазрения совести демонстрируются ему коммунистической системой. То, что на Западе допускалось под завесой секретности и с некоей стыдливостью (дипломатический обман, систематическое притворство, замаскированные угрозы), приходит к нам в открытую и в полной мере с Востока, связывая нас невротическими узами. Из-за Железного занавеса на Запад глядит, ухмыляясь, его собственная злая тень..."

"Комуністичну систему" можна замінити назвою відповідної країни - і все буде так само актуально. На жаль.
Взагалі це так схоже на людські стосунки. Коли ми притягуємо до себе "дзеркала" - тих, хто демонструє наші недоліки, нібито так надійно поховані в нас самих.

Итак, Вы — Эллисон Кэмерон

Вы — доктор Эллисон Кэмерон. Человеколюбивая и всегда готова придти на помощь. Хранительница и блюстительница морали и нравственности, склонна защищать людей от них самих и видеть в них исключительно хорошее. Поэтому часто не может адекватно оценить ситуацию в целом. Мечтательная и чувствительная, порядочная и сочувствующая, сразу располагает людей к себе, но далеко не всегда добивается желаемого.

Пройти тест

Я занадто лінива, щоб бути Елісон... Хоча вона мені дійсно дуже-дуже імпонує.

http://klim-ov-ich.livejournal.com/324091.html

Вийшла - і не повернулась:( В районі Палацу "Україна". Подивіться, перепостіть, а раптом - вдасться зустріти, впізнати, врятувати - дай Бог!

ЩАСТЬЕ

Ваше имя Твоя картинка Наслаждайся!

все гадания на aeterna.ru

Цікаво, хто Я на цій картинці - кішка, дівчина за вікном чи ангел, який на це дивиться:)? Одне ясно - моє Щастя десь біля Ейфелевої вежі.

Мене вражає моя дитина.
В хаті ремонт. За дверима нещадно щось вбиває в стіни дядя Діма. А вона спить собі блаженним сном уже 2 години.
А буває - почну боязко стукати по клавішах - і вона вже підстрибує...

Взагалі, щодо ремонту, коли безлад абсолютний, його швидко перестаєш помічати. Може, ну його - прибирання там і все таке?
До того, що я рідко готую, всі вже звикли. Тепер ще зроблю хаос своєю життєвою філософією - і буде повна ЛАФА:)))

Ура!! Нарешті! Хтось написав статтю про цих "коментаторів", які працюють на форумах "в поті ліца", зображуючи глас народа... Мені завжди було цікаво, от що на душі у них? Як їм не противно в дзеркало на себе дивитись? І як це тяжко - брехати цілодобово..це ж перший крок до реальної шизофренії - розмноження особистості!

Хороша стаття: http://www.unian.net/ukr/news/news-333103.html

Ні, все-таки казкотерапія - це ЩОСЬ. Останнім часом я закохалась в "Диких лебедів" - там, де Еліза, обітниця мовчанки, сорочки з кропиви і братик, в якого так і лишилося одне крило. Неймовірна казка.

І от прочитала тлумачення. Тепло, тепло.. гаряче!

"В «Диких лебедях» девушке, чтобы спасти своих братьев, надо сплести двенадцать кольчуг из крапивы и за все время работы не проронить ни слова. Она не колеблется. Что там крапива?.. Основная проблема, конечно, молчание. Она не может никому ничего сказать о смысле своей деятельности. У нее пытаются узнать, что происходит, почему она занята таким странным делом, ведь время идет, и братьев вот-вот казнят. Это настоящий «конвейер» в духе Лубянки. Но она молчит и молчит и продолжает свое дело, хотя впереди - и ее собственная казнь. Она отстаивает свою личность, свое право на неподотчетность кому угодно, свое право знать, что ты знаешь лучше, что бы ни гомонила толпа".

http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Sip/Norm.php

Красиво... От тільки слово "натовп" мені не подобається. Мене оточують люди, а не натовп - хоч іноді вони й говорять болючі речі, на які я не в силах відповісти. Хоч я занадто тупа і німа, щоб довести їм дещо важливе. Охрестити "натовпом" тих, хто тебе не розуміє, - це було б так просто. Тоді не треба колоти пальці об кропиву і плести якісь сорочки до опівночі - з червоними очима від старого монітору...

Причому біла. Це мені ще шкільний психолог сказав.
Зараз у мене особливо сильний приступ цього синдрому "біловоронності".
Всі, абсолютно всі, не згодні зі мною,втовкмачують, що я зациклена.
Але хіба кількість не згодних з тобою людей може вплинути на твою думку, якщо ти в ній більше ніж переконаний?

Може, я не ворона, а віслюк:) ?

Боже, півсвіту віддала б за того, хто б зрозумів і погодився... Але такі люди, якщо й з’являються, то чомусь запізно.

Недавно моя родичка, усе ще комуністка, сказала:
"Вот, Сталина уже фашистом называют..."

І така гіркота була в її голосі. "Ну, дійсно, він же гірший за фашиста", - хотіла сказати я , але промовчала. Що можна пояснити людині, яка всі матеріали по Голодомору вважає брудними пасквілями?

Про те, що фашизм і комунізм ідуть (і завжди йшли) бік-о-бік, ось тут непогана стаття (хоча б тим, що побудована на історіях реальних людей і бомбових цитатах):
http://www.politikan.com.ua/2/0/1/8347.htm

Взагалі, якщо порівнювати ці два чудовиська - коричневе й червоне - то комунізм мені здається все-таки страшнішим. Бо Гітлер не приховував перед світом своїх намірів - він коїв геноцид відкрито, абсолютно цього не заперечуючи.
Сталін же (і його наслідувачі) діяв хитро. Так хитро, що й зараз, проходячи буквально по кістках замучених голодом, ми скептично кривимось: "Ви що, вважаєте, голодомор геноцидом? По-моєму, це все трохи роздуто".

Гітлер діяв як одержимий. Сталін - як злочинець.

"Роздуто" - саме так вчора сказала про Голодомор одна вчителька історії з Севастополя. Вона була в Києві проїздом, їхала на конференцію, присвячену Голокосту і з тремтінням у голосі говорила про Бабин Яр... А Голодомор для неї, при якому загинуло набагато більше, і ще повільнішою, страшнішою смертю, - всього лиш якась фікція. Не можу я зрозуміти цих людей, які, щиро співчуваючи розстріляним євреям, абсолютно байдужі до сліз і страждань власного народу.
І це вчителька ІСТОРІЇ, в якої батько - з Тернополя!! Це ще розумна, адекватна людина. Я вірю, що покопаючись в темі, вона згодом змінить свою думку. Якою ж там є більшість - чим живе і думає - мені навіть страшно уявити.

..і щоб наш сміх над Мєдвєдом залишився сміхом:

http://www.politikan.com.ua/posts/view?id=8237

Ошелешити б їх чимось - так, щоб теж сиділи й думали: і що то було? і що означає?

Три дні тому я написала:
"Щоб, не дай Боже, Росію якось не зачепити: бо їхня влада, бідна, не може пробачити нам того, що з нами зробила. А ще більше не може пробачити, що ми, такі-сякі, про це не мовчимо".

І сама не уявляла, наскільки близька до істини. Ну, не можуть, не можуть вони пробачити нам свої власні злочини...
Блін, задовбала ця політика, і так у хаті ремонт, ночую, як шпигун, то в одній квартирі, то в іншій - а тут іще Мєдвєд зі своїми комплексами. Позавчора дала собі слово - ніяких новин, ніяких форумів, зробила собі каву, ввімкнула тєлєк на кілька хвилин, щоб "забутися" - а тут ВОНО... Я ледь не поперхнулась. Для мене це прозвучало, як "Киев бомбили, нам объявили...".

Слава Богу, що більшість народу сприйняла це не так драматично. Якщо подумати, Вєдмєд зробив нам послугу (і навіть не вєдмєжу) - показав, ху із ху у нашому політикумі. Наприклад, "прозахідний" Яценюк, який насправді виявився цілковито "просхідним".

От я от сиджу і думаю:
А ЧИ БУЛА ВЗАГАЛІ КОЛИСЬ ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ?
Чи це мені наснилося кілька років тому? О мій прекрасний глюк, де ти? Ку-ку!

Чи лишилися від цього хоч якісь сліди? Недавно мій чоловік, з яким ми познайомилися в 2004-му біля оточеної "БАРСами" адміністрації, сказав: "Це все політтехнологи зробили.." Американські, звісно. Це все одно що встати і сказати: Я - зомбі! Я нічого не значу і ні за що не відповідаю. І це він, учасник подій, який усе бачив на власні очі, вважає революцію всього лиш битвою політтехнологій. Що вже казати про інших - які тільки про неї читали.


Здається, мені снилося вже майже 5 років тому, що Партію регіонів засудили за фальсифікацію виборів у прямому ефірі. І що? Чим їх покарали? Прем’єрством у 2006-му?

Отже, вибори фальсифіковані нібито й не були - отже, революція нібито була недійсна - отже, Ющенко нібито й не президент усі ці роки.
Якась примарна країна... Примарна влада.

Я вже мовчу про компартію, про злочини якої нібито й розказують, але злочинцями все ж таки не об’являють. Щоб, не дай Боже, Росію якось не зачепити: бо їхня влада, бідна, не може пробачити нам того, що з нами зробила. А ще більше не може пробачити, що ми, такі-сякі, про це не мовчимо.

То що, мені все сниться? Може, і я сама собі снюся?
Ну нічого, скоро прийдуть до нашого примарного Києва "реальні пацани" - і всіх розбудять:)?(((((

Після виступу Хрущова на ХХ з’їзді "за одну ніч по всій країні були демонтовані пам’ятники Сталіну, а його труп вивезено з мавзолею в Москві".

ЗА ОДНУ НІЧ!!! А тут 18 років незалежності, Помаранчева революція, такий весь проукраїнський Ющенко з акціями пам’яті Голодомору - Леніни ж, як стояли, так і стоять... Та й за Голодомор Росія як не вибачилась, так і не збирається. Ще трохи - і надії на це лежатимуть під тим самим меморіалом пам’яті (безпам’ятства) Голодомору.

Да-мс, все-таки мікроскопічно мало зробив для нас наш президент порівняно з тим, що зробили ми для нього тими холодними ночами на Майдані...
Боїться образити почуття вірних ленінців? Але вірні сталінці теж не розчинилися тоді в повітрі, як мана (вони і зараз є - моя двоюрідна бабуся, наприклад) - проте Хрущов не побоявся, взяв і демонтував пам’ятники.
А Ющенко? Одна показуха... Хай навіть від щирого серця і з благими намірами (це я про акції до Голодомору), але.. Ну не можна без політичної волі бути президентом! Не можна - і край!!

Фух, давно я так під блискавками не гуляла... І головне ніщо не передрікало такої грози: коли я зайшла до магазину - чудовий вечір, а вийшла - подумала, що потрапила на якесь світлове шоу.
А потім, біжучи додому, згадувала Кевізела, того актора зі "Страстей Христових", якого на зйомках шарахнуло блискавкою. Нарешті відчула себе живою. А то мені здається, що я якийсь дух, заблукалий з минулого. Скіфи, сармати, гуни, готи, Святослави, Ізяслави... Виявляється, підручник з історії може бути цікавіший за фентезі. Бо там усе таке реальне...

Взагалі мені останнім часом хочеться, щоб хтось мене вщипнув... Я не розумію, чи існую насправді. З Женькою ми знову не живемо разом: по-моєму, він уже сам собі не вірить, коли дзвонить і обіцяє "почати нове життя", але при цьому вимагає, щоб я йому вірила. Цей сценарій монотонно тягнеться уже майже півроку - якийсь абсурд у дусі Льюїса Керролла. Плюс "ексгібіціонізм" у дусі Достоєвського. Керролл і Достоєвський - отруйна суміш. Він обіцяє - і бреше, обіцяє - і бреше... Так без кінця.

Це так важко, коли людина на твоїх очах перетворюється на тінь самої себе... Мені іноді здається, що він язичницька істота, яка не має душі і не розуміє, який біль приносить іншим, - тому мені доводиться відчувати і розуміти це за двох.

Я втомилася:(

Випадково дізналася, що сьогодні за сонячним астрологічним календарем - День пам’яті загиблих воїнів... Цікавий збіг.
Передивляючись "А зорі тут тихі", вкотре подумалось, яке це марудне, яке безглузде, несправедливе, безправне збочення - війна:((

Я згадую і тих, хто воював на боці радянської армії, і тих, хто на боці УПА, і тих, хто там, у Німеччині, відчайдушно, до останнього відмовлявся брати участь у війні - хотів залишатися німцем - але не бути фашистом..

А ще чомусь саме сьогодні згадався Стус. Перечитую його листи до сина. Пам’ятаю, колись мені наснився кумедний сон про те, що я зустріла Стуса в трамваї у Львові. він сміявся і говорив щось на кшталт: "От бачиш, до чого вони вже нас довели.." Дивний сон.

Улюблений герой улюбленої казки... Правда, ще я дуже люблю Мумі-маму і Снусмумріка, але це ж природньо для Мумі-тролля:))

Если вы отвечали на все вопросы то, что в голову приходило, значит вы - Муми-тролль

Неунывающий юный фантазер. Как и всякий, кто родился в семье с постоянным достатком, с двухэтажным особнячком и сытной едой пять раз в день, Муми-тролль очень привязан к своему дому и родителям. Именно поэтому он с особой серьезностью относится к каждому подвернувшемуся приключению и превращает в феерию даже незначительные события, происходящие с ним каждый день. Он с радостью отправляется в путешествия, но всегда знает, что дома его ждет ужин и теплая постель. Муми-тролль очень ценит своих друзей, которым удается повидать многое и побывать везде, поэтому ему удается оставаться главным героем в кругу харизматичных знакомых.Муми-тролля любят все, кто любит все простое и хорошее, но самого всегда его тянет к необычному, сложному и непонятному..

Пройти тест